Новини Культури Прогулянка Мукачевом
Від автобусного або залізничного вокзалів можна пішки (5-10 хвилин) або на таксі дістатися центру міста. Від автобусного вокзалу – по вул.Миру у бік зменшення номерів, від залізничного – по вул.Ярослава Мудрого. Залізничний вокзал був відкритий ще 1872р., коли Мукачево було з’єднано залізницею з Батьовим (Вузловим). 1884 р. вітку було продовжено у протилежний бік – на Львів. А 1894 р. прокладено нинішню вул.Я.Мудрого, котра тоді називалася просто Проспект, а в радянські часи – Леніна, тобто вважалася найпрестижнішою.
Якщо рухатися по вул.Я.Мудрого, то через кілька хвилин справа покажеться вул.М.Горького. На ній – колишнє приміщення Мукачівської торгівельної академії, середнього спеціального навчального закладу чехословацької доби.
Повернувшись на вул.Я.Мудрого, ще за кілька хвилин доходимо по ній до вул.Миру, власне до того місця, де проїжджа вулиця Миру перетворюється на пішохідну площу Миру. Вулиця Миру історично звалася Ринковою і становила собою суцільні торгові ряди. Вона і досі є торговим центром міста. 1895 р. її перейменовано на Головну, 1920 р. – Масарика (на честь тодішнього чехословацького президента), 1938 р. – вождя Арпада (прародителя перших угорських королів), а через кілька років – Міклоша Горті (тогочасного правителя Угорщини). З радянської доби і понині вулиця носить сучасну назву.
Поруч з виходом вул.Я.Мудрого на вул. Миру – Білий будинок Ракоці (вул. Миру, 28). Це пам’ятка архітектури XVII-XVIII ст., резиденція трансильванських князів. 1630 р. тут було споруджено одноповерховий палац, ряд господарських споруд, що оточували чималий двір, розбито сад і вирито колодязь. Тут бували численні представники династії – Софія Баторі, її невістка Ілона Зріні, її другий чоловік Імре Текелі, їхній син Ференц ІІ Ракоці. Його скульптурний портрет зараз і міститься на фасаді будинку. 1728 р. палац перейшов до баронів Шенборнів, що докорінно перебудували його. Колишній будинок Ракоці став частиною нового палацу, що містить 21 кімнату, 91 двері, 98 вікон, 10 пічок. Тут зупинялися 1770 р. цісаревич Йосиф ІІ, а 1852 р. – імператор Франц-Йосиф. 1928 р. будинок став центральним офісом фірми “Латориця” (де-факто належала тим же Шенборнам). В радянські часи у будинку містилася середня школа №8, потім міська школа мистецтв, зараз тут Мукачівський факультет Закарпатського художнього інституту.
Від будинку Ракоці добре видно найвищу споруду історичного центру – зелений будинок Ратуші. Її збудовано ще 1904 р. там і досі засідає міськрада та її виконком. Навпроти зеленої Ратуші – жовтий готель “Зірка”. Ще в XVII ст. на його місці було споруджено графську корчму. Наприкінці XVIII ст. на її місці збудували великий двоповерховий постоялий двір, що звався “До зірки” чи просто “Зірка” (по-угорськи “Чіллог”). 1832 р. на другому поверсі відкрито кафе і більярдний зал. Наприкінці ХІХ ст. готель перебудовано, а на зламі ХХ-ХХІ ст. – суттєво реконструйовано вихідцем з Мукачева, американським мультимільйонером О.Ровтом, котрий спеціально оновив готель, аби відзначити тут свій ювілей.
Ще наприкінці XVIII ст. між пізнішими ратушею і готелем лежало суцільне болото, над якими було споруджено міст. Згодом болото засипали, а забруковану поверхню 1895 р. назвали площею Ракоці. Наступного року у присутності міністра Шандора Ердеї на площі відкрили знак на місці майбутнього пам’ятника Арпаду. 1914 р. було навіть виготовлено кінну скульптур, але її так і не встигли встановити через початок Першої світової. А після вже Другої світової на цьому місці закладено братську могилу радянських воїнів, що загинули у бою за Мукачево 26 жовтня 1944 р. Могила і обеліск над нею споруджені 1945 р.
Фото2. Пам"ятник Кирилу та Мефодію. Мукачево.
На протилежному від Ратуші боку перехрестя – Закарпатський обласний російський музично-драматичний театр. Його приміщення споруджено 1896-1899 р. за зразком будапештського театру “Вігсінгаз”. Перед театром – пам’ятник слов’янським апостолам св. Кирилу і Мефодію, встановлений наприкінці 1990-х р. (скульптор І.Бровді, архітектор О.Андялоші).
Саме на п’ятачку між готелем “Зірка”, братською могилою, театром і пам’ятником Кирилу і Мефодію відбувалися мітинги та інші вуличні акції, пов’язані з резонансними на всю Україну перевиборами мукачівського мера 2003-2004 р. Ці події були прологом Помаранчевої революції. На новий рік тут встановлюється розкішна ялинка і тимчасова естрада.
Фото3. Центр Мукачево.
Пройшовши всю коротку вуличку І.Федорова, знову виходимо на вул.Миру з іншого боку, де ми були раніше. На місці будинку по вул. Миру, 15 раніше стояв великий двоповерховий будинок, що використовувався під великий соляний склад. Саме тут у родині складського службовця народився видатний художник Мігай Мункачі. 1856 р. соляне управляння було закрите, а в його приміщенні розмістилося спершу фінансове управління, потім суд. 1882 р. уже всесвітньо відомий М.Мункачі відвідав рідне місто, і тоді на стіні будинку встановили меморіальну дошку. 1925 р. старий будинок розібрали, на його місці спорудили новий, а 1969 р. на ньому повісили нову меморіальну дошку, присвячену тому ж М.Мункачі. На цій же вулиці встановлено і пам’ятник (бюст) М.Мункачі. А неподалік від місця народження художника від вул. Миру відходить пасаж (торгівельний провулок з магазинами обабіч нього), а трохи далі – і другий. Обидва ведуть до величезного міського ринку.
Фото4. Мукачівський замок "Паланок".
Паланок – середньовічний Мукачівський замок на горі вулканічного походження. Назва слов’янського походження, означає дерев’яний частокіл, що огороджував підніжжя Замкової гори. “Паланок” споріднений із словом “паланка”, що означало адміністративно-територіальну одиницю Війська Запорізького.