Свято Букваря классный час (1 класс) по теме
Вчитель. Любі діти, шановні гості, батьки! В житті все починається з малого: із зернятка – хліб, з промінчика – сонце, з цеглинки – будинок, а знання – з першої книжки для кожної людини – Букваря.
Сьогодні ми зібралися, щоб сказати добрі слова тому, хто був другом для нас з
1 вересня по цей день, хто весь час мовчав, але кожну мить навчав нас доброму, спра-ведливому і хорошому. Сьогодні наші першокласники хочуть подякувати Букварикові за все, чому він їх навчив. Благословенна та ясна година, коли Буквар бере до рук дитина…
- Любі гості, мами й тата!
В нас Букварикове свято!
Спасибі, що прийшли до нас,
У гості в перший клас.
- Сьогодні тут зібрались первачки,
І в школі вони вже не новачки.
«Добридень!» - ми звертаємось до вас,
Великий наш, веселий перший клас!
- В першім класі – урочистий
«День прощання з Букварем!»
Пригадай, що ти колись – то
Був маленьким школярем.
4. Тепер ми учні . Перший клас…
Нове життя тепер у нас.
Прийшов урок на змінну грі,
Тепер ми учні, школярі!
- І від дзвінка і до дзвінка
Робота наша нелегка:
Рахуй, пиши, а ще читай,
- Та все це не лякає нас,
Бо ми старанний перший клас!
У школі нас всього навчать,
І роки весело промчать!
Ми – школярі, ми – перший клас,
Щасливі дні чекають нас!
- Я прийшов до школи вчитись,
Бо поставив за мету:
Скоро стану президентом,
Тільки трохи підросту.
- Я також прийшов учитись,
Бо вже вирішив давно:
Буду , мабуть, футболістом,
А, можливо, зіркою кіно.
- Поки ще казати рано,
Може в бізнес я піду,
Чи фотомоделлю стану,
Як за ростом підійду.
- Я банкіром хочу стати –
- А я буду депутатом,
Бо люблю голосувати.
- А я в лікарні
Всім робитиму уколи.
- А я в письменники подамся,
Або, навіть в моряки.
- А я вчителькою стану…
Буду вчити малюків.
- Мріємо! Мріяти не рано!
Кажуть, роки швидко мчать.
Якщо будемо старанні,
В школі нас всього навчать.
- В школі затишно, чудово:
Тиша, праця, навчання,
Головних наук – знання!
Пісня «Вчать у школі»
Букви в зошиті писать
Не абияк, а на «п’ять» -
Вчать у школі / 3 рази
Додавати і ділить,
Менших себе боронить –
Вчать у школі / 3 рази
Від п’яти відняти два,
По складах читать слова –
Вчать у школі / 3 рази
Вміти книжку берегти,
Бути чемними завжди –
Вчать у школі / 3 рази.
Круг накреслити, як слід,
Показати захід, схід –
Вчать у школі / 3 рази.
Знати кожен материк
І не плутать міст і рік –
Вчать у школі / 3 рази.
Вчитель. Нині свято Букваря,
А Букварика нема.
Не прийшов до діток вчасно,
Може трапилось нещастя?
Забігає Незнайко, обходить коло, з усіма вітається за руку.
Незнайко. Ой! Ой! Ой! Насилу врятувався!
Учитель. Що це за несподіваний гість? Ви його впізнали?
Незнайко. Добрий вечір!
Учитель. Який вечір? Адже зараз день!
Незнайко. А я й не знаю чи вечір, чи день!
Учитель. А чому це ти так кричав?
Незнайко. Та то я від злодія тікав.
Учитель. Від злодія? Від якого ?
Незнайко. Від звичайного, який хотів украсти в мене мою шапку!
Учитель. А навіщо вона йому?
Незнайко. Як це навіщо? Ви хіба не знаєте? Чим більша шапка, тим розумніша голова!
Учитель. Ой, Незнайку! Не сміши нас! У тебе розумна голова? Ось ми зараз перевіримо, що ти знаєш та вмієш! (Показує літеру К). Яка це літера?
Незнайко. Пів жука.
Учитель. А точніше?
Учитель. (показує літеру О) А оце?
Незнайко. Та це кругле яйце!
Учитель. А ви, діти, як вважаєте?
Діти. Це літера О.
Учитель. Ну що ж Незнайку, нам тебе шкода! Літер ти не знаєш, читати не вмієш.
Дитина. Ось хто лиха нам накоїв,
Хто читати не хотів,
Хто не вчився гарно в школі
І букварика згубив.
Ти до школи мусиш записатись,
Щоб цікавого й розумного дізнатись.
Незнайко. Ну годі вам вже. Краще піду Букварика пошукаю.
Учитель. А ось і він сам – шановний наш Буквар.
Буквар. Я веселий Букварик –
Бо веселе свято в школі
Я – святковий Букварик –
Прошу всіх на свято
Кожну літеру всі разом
На сцену виходить Лінивця і Двійка.
Лінивиця. А чого це ви тут усі зібрались?
Краще вдома на ліжку полежати.
Ми букви, добре вивчені,
Знайомі хлопцю й дівчині,
Читає й пише нас
Чудово перший клас.
Ми красиві та стрункі,
У зошиті стоять.
Лінивиця. Що? Букви? А це що за бублик? (показує на літеру О).
Буквар. Сором, Лінивице, сором! У твоєму віці літери всі знають.
Лінивиця. А я і не хочу.
Двійка. Діти все рівно будуть з нами дружити. Так? Не хочете! Ну й не треба!
Лінивиця. Треба зіпсувати їм свято. Давай букви заховаємо. (Ідуть зі сцени).
На сцені Буквар і двоє дітей
Буквар. Букви-значки, як вояки, на парад
Дружно і швидко стануть всі в ряд.
Кожна в належному місці стоїть
І називається все – (хором) алфавіт.
На сцену вибігає М’який знак, плаче.
М’який знак. Почекайте.
Діти. Ти хто? Цифра шість?
Це повинен знати всяк.
Я – не літера нова,
Я пом’якшую слова.
Бо як тільки я у слові,
Слово – м’якше для вимови.
Діти. Що трапилось?
Ь. Лінивиця та двійка всі букви заховали. Як же свято будемо проводити?
Буквар. Треба знайти букви. Негайно відправляємося у дорогу.
Лінивиця. Ха, не буде у вас свята. Ми всі букви загіпнотизували.
Діти. Як вам не соромно! Подивіться, скільки гостей до нас прийшло. Віддайте букви!.
Лінивця. Ну добре. Ми віддамо вам букви тільки тоді , коли ви правильно назвете правила, які повинні знати всі учні. (По черзі називають правила)
- Як прокинувся вставай, ліні волі …. (не давай).
- Квіточки роса умила, а тебе умиє … (мило).
- Уранці ти не поспішай, подивись спочатку, чи нічого не забув, чи в портфелі все в … (порядку).
- І дивичь – не барись, в школу швидко-швидко … (мчись).
- Не носи в кишені жуйку, крейду, яблуко і булку, кнопки, цвяхи, сірники, а носи… (носовички).
- Будь охайним завжди сам, уникай дірок і … (плям).
- Удома рідним не грубіянь, менших завжди …(захищай).
- Скільки в небі світить яскравих зірок, стільки в щоденнику повинно бути …(гарних оцінок).
- Щоб тобою всі пишались,
Так роби, щоб люди звикли:
Ти завжди у всьому …(приклад).
Ми ще хочемо перевірити, чи уважні ви. Зараз пограємо в гру, яка називається «Так-так-так! Ай-ай-ай!». Якщо вислови правильні, ви говорите : «Так-так-так!», а якщо неправильні, то: «Ай-ай-ай!». Якщо будете уважні, то букви ваші.
- Півень менше від курочки.
- Котик має двоє ріжок.
- А корова: «Му-му-му!».
- А сопілка: «Ду-ду-ду!»
- Цукор завжди гіркий.
- Песик завжди-завжди злий.
- Вітер квіточку хитав.
- Мишка котика спіймала.
Лінивиця. Ну що ж, букви ваші вільні.
Буквар. Букви – азбука – для нас
Вивчити напам’ять час.
Учні. А, бе, ве, ге, ге, де, е –
Перших буков сім веде.
Є, же, зе, и, і , ї, ий –
Це порядок їх такий.
Ка, ел, ем, ен, о, пе, ер –
Знаємо про це тепер.
Ес, те, у, еф, ха, це, че –
З голови нам не втече.
Це все азбучна сім’я.
Буквар. Діти, як хороше у вас на святі, але мені треба поспішати, щоб навчити читати і писати ще багатьох майбутніх першокласників.
Жаль розлучатися, хоч і треба,
Ми не забудем ніколи про тебе.
Спасибі тобі за добру науку,
За паличку першу і першу букву.
За перше слово, за першу казку,
За першої вчительки щиру ласку.
Ми пам’ятатимем довгі роки
Мудрі, повчальні твої уроки.
Всі літери прочитані,
Усіх їх – тридцять три.
Тепер всіх вас учитимуть
Буквар тричі плескає у долоні. Виходять Читанка і Рідна мова.
Читанка. Я – Читанка не читана,
Навчатиму ваш клас.
Я з вами говоритиму
Про наш прекрасний час.
Я не з лісу, я не з поля,
Нелегка у мене доля.
Через радість та біду
Я з віків до вас іду.
Я дитину колисала,
І від роду і до роду
Зберігала свою вроду.
Всі народи мову мають,
Всі пісень своїх співають
Бо хто має мову рідну,
Той багатий, а не бідний.
Дуже весело гуляти
Нам на святі Букваря,
Та прощальну заспівати
Нам пора уже, пора!
Наш найперший друже,
Ми тобі, Букварику,
Пісня «Ти Буквар не забувай» (В.Леонтьев «Милый друг, не скучай).
- Ти Буквар не забувай,
Будь завжди йому ти радий,
Як веселці чи пораді,
Ти Буквар не забувай.
Ти Буквар не забувай,
Він теплом тебе зігріє,
З ним душею подобрієш,
Ти Буквар не забувай.
Милий друже, не сумуй,
Читанка вже на порозі,
Всі науки вже в дорозі,
Тільки все ти опануй.
- Ти Буквар не забувай,
Він плекав любов до мови,
Закликав нас до розмови,
Ти Буквар не забувай.
Ти буквар не забувай,
Він теплом тебе зігріє,
З ним душею подобрієш
Ти Буквар не забувай.
Дорогі діти! Шановні гості ! Наше свято продовжується і тепер до вашої уваги лялькова вистава «Пригоди Поросятка», яку в подарунок для 1 класу підготували учні 5 класу
Дійові особи: поросятко, поросятко (мама), зайчик, вчитель баран, сорока, ворона.
Ширма. На ширмі - ліс. Ялина, дерева, пеньок. Поросятко іде до школи
і сумно наспівує. Зупиняється і штовхає ногами сумку з книжками.
Поросятко. Ось тобі! Ось тобі! На! Що дістала? І ще дістанеш! ( Б’є сумку).
Зайчик. Що ти таке робиш? Нащо ти копаєш сумку з книжками?
Поросятко. Бо мушу в школу йти і з тих книжок вчитися. (Знову копає сумку). Ось тобі, гидка! Ось тобі, ось!
Зайчик. (Сміється) Хі-хі-хі.
Поросятко . Чого ти смієшся?
Зайчик. Сумка ж не винна. Навіщо ти її копаєш?
Поросятко. Сам знаю, що не винна. Але мені від цього не легше. І мушу я йти до цієї школи. А там потрібно вчитися читати, писати. Ох, як же нудно сидіти в тій школі і вчити ті букви або вчитися рахувати, страшна нудьга. Ліпше полежати в калюжі і погрітися на сонці.
Зайчик. Та що ти, Поросятко, таке говориш. Я б пішов до школи, але кажуть, що я ще маленький, що мені ще потрібно рости.
Поросятко. Як жаль, я б з тобою помінявся, якби ти було подібне на мене. Але цей учитель зразу впізнає, що то не я.
Зайчик. Як шкода. Ну то іди, Поросятко, до школи, бо запізнишся, а пізніше я зустріну тебе і ти мені розкажеш, чого ти навчився у школі.
Поросятко. Добре, добре. Іду. (Іде і співає)
Безтурботно пісні я співаю
І гуляю сам по собі,
Тільки в школу мені б не ходити –
І спокійно на серці було би мені.
На зустріч Поросятку – надпис «ШКОЛА»
Поросятко. (Читає і не може прочитати). Що за буква, що за слово, я ні як не можу прочитати. Але то нічого, ось пеньочок цей я пам’ятаю, бо біля нього школа. О як добре, що нікого немає… (весело). А може,вчитель зовсім не прийде? От було б добре.
З окулярами на носі і книгою під пахвою виходить Баран.
Баран. Кого я бачу? Це часом не Поросятко?
Поросятко. (Злісно) Часом Поросятко.
Баран. Тоді почнемо заняття. Я твій учитель.
Поросятко. (Тихо) Явився таки… Ой не пощастило.
Баран. Ти щось сказав?
Поросятко. Сказав… Я нічого не сказав… А що, я один буду вчитись?
Баран. Виходить, що так. У всій окрузі ти один лишився неук. Ти не дуже поспішаєш до школи.
Поросятко. Розумієте, все було ніколи, я… у мене були дуже важливі справи. (Вилітають Сорока і Ворона і говорять).
Сорока. Послухайте, пане вчителю, які там у нього справи були. Він обманює. Він хворів.
Та на цього Поросятка напали хвороби.
Звідки взялися хвороби?
Їх створили злі мікроби.
Це маленькі злодіяки,
Що живуть усюди,
Де багато бруду:
І в болоті, і в грязюці,
У смітті і у пилюці,
Під брудними нігтями…
Той, хто руки не помиє,
Їх ковтне та захворіє.
І тому всім слід пам’ятати.
Говорить, обернувшись до глядача.
Що потрібно умиватись,
Митися і купатися –
Повтікають злі мікроби,
Разом з ними , всі хвороби.
Ворона. Поросятко тому захворіло, І болів живіт у нього,
Що ніколи рук не мило, Маму звав на допомогу,
Їло яблука гнилі, Стогнав, гратись не хотів,
Що валялись на землі. Плакав навіть серед ночі!
Мама-свинка воду гріла,
Варила ліки з деревію,
Порося поклала в ліжко,
Казку читала з книжки!
Ворона. І сказала мама-Свинка.
Пам’ятай гарненько, синку:
Щоб ніколи не хворіти,
Треба руки з милом мити.
Вимий вушка, носик шию Мий всі овочі та фрукти,
Не в калюжі, не в помиях, Тільки свіжі їж продукти.
А чистенької водички І тоді, моє Свинятко,
Набери собі з кринички. Буде все у нас в порядку.
( Мама-Свинка виходить за лаштунки)
Поросятко. Та ж погляньте на мене, я чистеньке, я помився в криниці в чистенькій водичці.
Баран. А коли б ти вміло читати, то ти б в книжці прочитало, як потрібно гігієну підтримувати.
Поросятко. Та я постараюся.
Ворона. Та ми надіємося.
Сорока. А як не будеш вчитися, то ми всім розкажемо, який ти неук. І ніхто не схоче гратися з тобою.
Поросятко. Я буду вчитися
Ворона і Сорока полетіли і крикнули
Ворона і Сорока. Кра, Кра. Побачимо!
Баран. Берімося до навчання. Я радий, що ти вже не хворий. А тепер повторюй за мною. «А».
Баран. Що? Кажеш «А».
Б. Ти не поспішай зразу три букви називати. Ми ще дійдемо до букв «Ха» і «еР». А починаємо з першої літери алфавіту «А».
Поросятко. (здивовано) А, а, а…
Баран. Гаразд. Друга буква алфавіту «Б».
Поросятко. Мені вже набридло. А там їх ще багато, цих літер?
Баран. Багато. Усі потрібно знати.
Поросятко. (заїкується) А-а-а навіщо?
Баран. Ось коли ти будеш знати всі літери, то будеш освіченим Поросятком і зможеш читати книги.
Поросятко. Але я не хочу вчитися, це не цікаво (кидає сумкою).
Баран. Навіщо ти кинув сумку?
Поросятко. Тому, що я не хочу її носити, і не хочу вчитися. Я іду!
Баран. А ну сядь. Я не дозволю, щоб ти єдиний в окрузі був неписьменний!
Поросятко. А хіба обов’язково вчитися, щоб стати розумним?
Баран. Так , обов’язково.
Поросятко. То я краще лишуся невченим.
Баран. Соромно, якщо ти будеш неосвідченим, невченим ніхто тебе поважати не стане (кричить). Зараз же сідай вчитись! Чуєш, що я тобі кажу?!
Поросятко. Чую. Чую.
Баран. Продовжуємо вчитись. Так… Які ми літери вивчили?
Баран. Не «ба-а», а «А» і «Б». А далі буде «Ве».
Баран. Що звідкіля?
Поросятко. Та звідкіля він іде?
Поросятко. Ну, цей «Ве»?
Баран. Це наступна буква алфавіту, яка йде слідом за літерою «А» і «Бе».
Баран. Правильно! Далі!
Поросятко. Що далі?
Поросятко. Що продовжувати?
Баран. Продовжуй по черзі називати літери.
Поросятко. «Бе, бе».
Баран. Гаразд. А ще?
Баран. Дуже добре! Четверта, п’ята і шоста літера алфавіту «Ге, Ге, де».
Поросятко. ( Читає) «ге, ге, де, е, є, же»…
Баран. Молодець. А тепер попробуємо читати.
Поросятко. (по складах читає) Ма-ма піш-ла до лі-су по яго-ди.
Баран. Ох, який ти молодець, як ти швидко вчишся читати.
Поросятко (гордо) Бо я хочу бути розумним, щоб ніхто не міг сказати, що я неук.
Баран. (у захваті) Розумне ти в мене поросятко. Іди додому і те, що ти навчився читати, то ти дома спробуй писати.
Поросятко. (весело) Добре вчителю.
Бере сумку і співає
Недавно дуже дивно Неначе пада вбік.
Здавалося мені, А потім, як на диво,
І як писати рівно Писав, писав – і звик.
Ці літери складні? Старався я не марно –
Кривуль ніде нема
І навіть з паличками І ручка пише гарно,
Я впоратись не міг. Виписує сама.
Криві та з карлючками, І літеру, і кому
Ну просто, як на сміх, Я можу написать.
А далі знов рядочок. Як добре захотіти,
Мов бублик, кругле «О». То можна получать
Мені аж серед ночі Оцінку навіть «5».
Пишу – виходить криво,
Зайчик. Ти вже зі школи прийшло, Поросятку?
Поросятко. Так. Іди сюди, Зайчику, і подивися, як я вмію писати і читати. Тепер я, Зайчику, сумку не буду копати. Буду книжки я любити, буду добре вчитись. Бо з них дізнатися можна чимало і про все навчитися.
Зайчик. Правильно Поросятко. Я теж наступного року піду в школу і буду гарно вчитися, щоб мене всі поважали. І щоб ніхто не казав, що я неук.
Сорока з Вороною підслуховують і щось собі говорять, тоді появляються
Сорока. Кра-кра. Ох, які ви молодці!
Ворона. А тепер ми всім вам скажемо, що в нашому лісі всі грамотні та дружні.
Всі звірі виходять і співають
Ми вам пісню заспіваємо,
Щоб ви були чемними завжди.
Щиро всім ми вам бажаємо,
Щоб гарно вчились ви!
Щоб не сварились і не бились,
Були лагідні завжди –
Лиш дружили, на «дванадцять» вчились,
Буде шана вам тоді.
Мийте руки часто з милом,
Не кажіть жахливих слів,
То у грудні під подушку
Буде вам з небес сюрприз.
Шановні гості! Наше свято добігає свого завершення. Ми щиро вдячні тим, хто завітав на наші перші жнива. Сподіваюсь, що зібрані зернятка знань проростуть рясним урожаєм у майбутньому, а тепло сьогоднішнього свята залишиться в серцях наших дітей –назавжди!