У ТІСНОМУ ЄДНАННІ СЛОВА І ДІЛА
Закарпатській обласній письменницькій організації цьогоріч виповнилося 70. Ювілейна дата спонукає не лише констатувати теперішній стан літературної ниви краю, а й до роздумів, яким було її минуле. Адже історія крайового красного письменства невід’ємна від тих неймовірно складних суспільно-політичних умов, які довелося пережити закарпатцям у ХІХ, ХХ століттях. Це сотні прізвищ, творчих доль, величезний обсяг книг, які виходили навіть у найнесприятливіших умовах.
Своєрідною ілюстрацією до цього можна назвати біобібліографічний покажчик «Літературне Закарпаття у ХХ столітті», який підготував і випустив у 1995 році Іван Хланта.
У книзі «Письменники Срібної Землі», яку ініціював, упорядкував і написав передмову Петро Ходанич, ідеться про те, що біля витоків української літератури на Закарпатті стояли Олександр Духнович, Василь Довгович, Олександр Митрак, Олександр Павлович, Іван Сільвай… У далекому 1851 році О. Духнович створив першу культурно-освітню організацію «Літературнє заведеніє Пряшевскоє». Її метою було в умовах тодішньої Угорщини утвердити в літературі народну мову, будити народ до духовного поступу.
18 травня 1930 року зусиллями Василя Ґренджі-Донського почало діяти «Товариство українських письменників та журналістів Підкарпатської Русі». Воно було першою творчою професійною організацією краю. Статут передбачав підтримку діяльності майстрів пера, пропаганду їхньої творчості й залучення обдарованої молоді. Серед майже тридцяти його активних членів були сам Ґренджа-Донський, Лука Дем’ян, Олександр Маркуш, Зореслав (Степан Сабол), Юрій Станинець, Федір Потушняк, Юлій Боршош-Кум’ятський, Микола Рішко… Трагічні події у березні 1939 року обірвали діяльність цього товариства.
Через сім років, у травні 1946-го, на засіданні президії Спілки радянських письменників України в Києві у спілку прийняли перших закарпатських літераторів: Андрія Патруса-Карпатського, Федора Потушняка і Петра Лінтура. Ця подія стала відліком обласної письменницької організації. Її першим керівником – уповноваженим спілки в Закарпатській області – став А. Патрус-Карпатський.
Повоєнні та й подальші часи були непростими, часом драматичними й трагічними. Але дотепер візитними картками української літератури є невмирущі твори Федора Потушняка, Михайла Томчанія, Івана Чендея, Петра Скунця… Романи і повісті Юрія Мейгеша, Юрія Керекеша, Василя Басараба, Івана Долгоша, Йосипа Жупана читають уже нові покоління наших краян.
Потужний імпульс розвитку літератури для дітей дала творчість Володимира Ладижця, Степана Жупанина. А як збагатили наше красне письменство власною і перекладацькою творчістю Юрій Шкробинець, Семен Панько, Дмитро Меденцій, угорськомовні Вільмош Ковач, Ласло Балла, Барбара Салаї, російськомовні Фелікс Кривін і Людмила Кудрявська! Взагалі кожне покоління закарпатських письменників зробило вагомий внесок у розвиток української літератури, турбувалося про виховання молодої зміни. Особливу увагу цій справі приділяв літературний критик, науковець Василь Поп, із університетської літстудії якого вийшло чимало талановитих авторів.
Отже, ґенерація сучасних закарпатських письменників отримала від попередників воістину золоту спадщину й водночас, як мовиться, високу планку. Нині в обласному письменницькому осередку 36 літераторів. Кожен із них самобутній, неповторний. Кожен усвідомлює важливість свого покликання і готовий трудитися на творчій ниві. У наш час це непросто, адже від такої праці не отримаєш жодних матеріальних щедрот. Але ми пишаємося тим, що наші краяни – поет Петро Мідянка і прозаїк Мирослав Дочинець – удостоєні високого звання лауреатів Національної премії України імені Тараса Шевченка, що різноманітними всеукраїнськими літпреміями нагороджено чимало наших земляків. Щороку присуджуються й обласна премія імені Федора Потушняка в галузі прози, поезії, драматургії, художнього перекладу, творів для дітей, критики і літературознавства, Всеукраїнська премія імені Зореслава.
У кожному жанрі письменники Закарпаття представлені повноцінно. Крім уже згаданих, у прозі широкого визнання серед читачів набули твори Петра Ходанича, Михайла Рошка, Володимира Фединишинця, Вікторії Андрусів, Сергія Федаки. У поезії – Христини Керити, Василя Кузана, Василя Кухти, Тетяни Ліхтей, Надії Панчук, Лідії Повх. Новими книгами для дітей радують Галина Малик, Юрій Шип, плідно працюють у жанрі гумору й сатири Володимир Товтин, Василь Шкіря. На сцені Закарпатського обласного українського музично-драматичного театру імені братів Шерегіїв, театрів інших областей із успіхом ідуть вистави за п’єсами, прозовими творами Дмитра Кешелі, Олександра Гавроша, Івана Козака.
Продовжуючи традиції попередників, письменники теперішньої генерації творчу роботу активно поєднують із громадсько-культурною. Обласна письменницька організація при підтримці управління культури облдержадміністрації, Закарпатської обласної універсальної наукової бібліотеки ім. Федора Потушняка проводить уже кілька років поспіль благодійні літературні акції «Зцілюще слово» та «Письменник сільській бібліотеці – сільська бібліотека письменнику». Традиційний фестиваль «Закарпатська книга» теж відбувається за безпосередньої участі літераторів. Цього року ще пройде четвертий міжнародний літературний фестиваль «Карпатська ватра». Перелік можна продовжувати довго. Є ще чимало починань та ініціатив, над здійсненням яких працюють члени обласної організації Національної спілки письменників України. Що ж, це закономірно й правильно. Адже дорога письменника до читача завжди була в тісному поєднанні слова і діла.
Василь ГУСТІ,голова ЗОО Національної спілки письменників України